NEW-13
NEW-12
NEW-11
NEW-10
NEW-9

Єдина суть нашого життя

12 квітня 2011

Дуже давно мав намір описати деякі важливі, на мою думку образи, що багатьма, нажаль, залишені поза увагою. Мені особисто надзвичайно цікава думка кожного із приводу того про що йдеться нижче. При можливості залиште кілька слів у коментарях.
Любов і страх – дві незвіданні сили, які покликані утримувати баланс життя. Розвиваючи в собі велику любов на іншій частині свого єства для утримання духовної рівноваги ми концентруємо відповідну кількість страху.  Чим більше ми щось любимо, ти більше боїмось це втратити, а тому розвиваємо себе, щоб стати сильнішими за той страх. І так все життя розширюємо свої пізнання, а разом із ними свій внутрішній світ. Любов і страх, ці два елементи є безмежними так само, як  Всесвіт. В тій точці де вони доторкаються і переплітаються знаходиться людина, яка наділена можливістю змінювати ці взаємозв’язки. На різних рівнях організації зразки цих комбінацій являються образами із якими працює віра людини того, хто їх сприймає.
Людина, як інтелектуально-духовний механізм всесвіту становить образну структуру, яка здатна до самовдосконалення, а при неможливості –до самовідтворення у наступних поколіннях.
Фізичне тіло людини в поєднанні із духовною її складовою являють собою по суті те, що описується в фантастичних творах, та що хочуть створити за допомогою великого Адронного колайдера – портал між простором і часом. Людина володіє по суті унікальною технологією телепортації образів із духовного (інформаційного) світу в матеріальний (фізичний) і навпаки. Даний процес є ключовим у існуванні людини і був закладений Еволюцією в Життя на протязі надзвичайно великих у космічних масштабах проміжках часу. Всі передові досягнення життя закладались в природу людини виключно для досягнення поставлених Еволюцією космосу перед Життям завдань. Життя в цьому плані працювало дуже сумлінно, бажаючи виконати свою місію по відношенню до того, хто дав життя Життю, тобто Творцю життя як такого взагалі.

Детальніше... Коментарі (4)

Герої. А нащо вони нам?

07 квітня 2011

Сьогодні довелось побувати в якості фотографа на панахиді, яка проводилась з нагоди вшанування пам'яті загиблих воїнів УПА, яких було зраджено, та, як наслідок, фізично ліквідовано майже у повному складі.
Звісно, сумно згадувати про трагічні події, навіть, якщо самому не доводилось бути їх безпосереднім учасником. Проте, сам факт проведення панахиди — це вже добрий знак у житті тих, хто цінує і дбає про благополуччя власного середовища, тих, хто вважає за потрібне знати, яка генетична структура нашого істинного єства. Я кажу середовища, оскільки, аналізуючи факти, які відбуваються навколо і творяться в ім'я нашого благополуччя, не завжди асоціюються в нашій уяві із світлим майбутнім.
Багато є теорій і точок зору на те, чим займалися ті, кого ми сьогодні вшановували і згадували. Мені б не пасувало говорити якусь загальну думку в політичному чи історичному плані. Ми неодноразово були свідками того, що не варто спішити бути першим, коли не знаєш точно, що твій шлях
— це шлях уперед.
Тож, нехай совість кожного й підказує йому, куди вони рухались і чи були серед перших, чи не міняємо ми сьогодні зміст сутності їхнього напряму, чи не зраджуємо сьогодні їх ще раз? Пучок світла їхньої ідеї сьогодні розсіюємо, нічого так по суті і не освічуючи, боїмось повернути в єдине світлове русло ті потоки, якими засліплюють нам очі.
Хто би й що би нам не розповідав, але факти свідчать про наявність у недалекому нашому минулому безцінних зразків того, що ми намагаємось відродити на протязі багатьох сотен років в, як би це глобально не звучало, нашій українській нації. Ми повинні спокійно, без цього надмірного політичного пафосу, побачити речі такими, якими вони є.
Кожен із нас щоденно бореться за власне виживання. Всі разом ми становимо середовище, яке здатне поділяти інтереси одне одного в цій боротьбі, поєднувати ресурсну базу і, як результат, формувати могутню силу, де виживає вже не окремий індивід, а цілісна структура, яка, ніби той організм, має дуже цінну річ — системний імунітет, що здатен інтуїтивно боротись із сторонніми об'єктами у власному тілі.

Детальніше... Коментарі (2)

Віртуальне НЛО

05 квітня 2011

Треба, мабуть, було писати щоденник... цікаві перетворення можуть відбуваютись із людиною, яка намагається вирвати себе із гущі того, що давно її вже затягнуло.
По собі скажу для тих, хто  не уявляє свього життя без соціальних мереж чи іншого віртуальноподібного, що життя того, хто його покинув подібне дереву, якому обстригли певні гілки, всі поживні речовини, які раніше їх живили, відразу перенаправляються на інші, відбуваєтья, ніби, переструктуризація свідомості.
Не можу сказати, що соціальні мережі це абсолютне зло, але як інструмент вони ще не докінця сформовані. Із відчуттям деякого занепокоєння можу сказати, що ситуація насправді дещо інша... імунна система нашої духовної складової для роботи із таким інструментом потребує грунтовного доопрацювання.

Детальніше... Коментарі (5)

Дурне спить, дурне дуному ся снить...

04 квітня 2011

Тиша, навколо мертва тиша... навколо маса людей, яких, як казав один мудрий дядько, смерть застала ще при житті. Від цього і її саму вже верне, ніякого азарту, одна легка здобич.
Кудись вони собі спішать, в кожного немає часу на мене, на дурнуваті зауваженням і пропозиції, немає часу і на вас, з вашою думкою із цього приводу, і на самих себе. Нема часу, бо в мертвих його не може бути впринципі.
Волею неволею цей просцес ніби поглинає, гіпнотизує, і врешті решт, захоплює свідомість разом з емоціями і всіма їх прибамбасами у свій вир. І ось уже пливу кудись із цим потоком незрозуміло чого, так само, як кожен у нім думаю про те що думаю, що кудись не встигаю, і цим самим роблю щось не так, оглядаюсь, поправляюсь іду далі... і, блін, сплю, сплю, сплю... тому, що там всі сплять.

Детальніше... Коментарі (1)