Агов!.. З якої ми серії?..

Написав Yura Ivanochko | 28 березня 2011

Скільки серед нас є таких, хто шукає справедливості? Ми її не знаходимо так само, як і ті хто робив це до нас. А може проблема не лише в тому шо ми не там шукаємо, а і тому що краще аби ми і не знаходили її такою, якою собі уявляємо?

Ті хто не вірить в існування власної душі і ті, що її немають, читаючи цей текст, не зрозуміють чому все так несправедливо, бо для них дана точка зору не годиться, а всі інші хай би може спробували відповісти собі на кілька дуже простих запитань. Чому душа є відповідальною за помилки свідомості, яка із нею майже не знайома? Як ми співвідносимось із нашою душею, чому ми не можемо свідомо використовувати її багатотисячолітній досвід? Власне це спроба відшукати місце і уявлення про те що є предметом нашого пошуку. Всі ми керуємось тим, що свідомість ідентифікує нашою потребою, все інше просто ігноруємо, оскільки воно дійсно за таких умов є непомітним. Саме тому корінь всієї несправедливості повинен знаходитись у тій точці де відбувається заломлення і модифікація інформаційного променя, який передає нам інформацію від нашої душі до нашої свідомості. Але, якщо бути докінця справедливим то модифікація відбувається уже після передачі. Найпроблемнішим місцем в кожному із нас є одна зона, те місце, за яке борються всі, для кого ми представляємо якийсь інтерес. Із моїх міркувань це найінтимніша зона всього нашого єства і є такою доки ми володіємо властивостями людини. Це є так би мовити штаб, який розшифровує весь інформаційний потік від душі до свідомості і найбільша біда, що всі ті кому ми довірили найсокровенніше в цій зоні роблять все можливе щоб місця для нас самих у ній не було. І оп, вуаля, нас у цьому штабі вже нема, ми не контролюємо основне інформаційне джерело, а користуємось послугами тих, хто не лінується це робити замість нас. Цього не можливо приховати, від цього можна лише втікати все життя будучи зайнятим іграми в "життя". Ми завжди несемо персональну відповідальність за все що комусь довіряємо. В цім світі виживають найсильніші тому, якщо довіряємось у ньому тим, кого потім, якщо доведеться, не зможемо побороти то свідомо закладаємо потенціну можливість самознищення, а це самі знаєте що.
Всі, хто нам довіряються роблять нас сильнішими.
Втрачаючи довіру ми слабшаємо. В такі моменти ми свідомістю гостро відчуваємо присутність душі у своєму житті. Всі кому ми довіряємо теж стають сильнішими це закономірність, на якій побудовано весь образ ідеї із релігями і владою над нами. Всі ми теж знаходимось у чиїсь зоні де іде розшифровка повідомлень із душі у свідомість, ми хочемо там бути, саме для цього і придумана вся ця ідея із довірою, яка і є основною передумовою існування соціуму. Лише по каналах довіри “гуляє мусор”, оскільки майже ніхто із нас не знає про що в дійсності говорять наші душі.
Ми вже літаємо десь в небі, зловіть себе на думці. А тепер повернімось до своєї повсякденності і звернімо увагу на таку просту річ, як присутність у нашому житті політиків і політтехнологів, менеджерів і іміджмейкерів всього що може мати імідж. Що вони роблять? Вони узаконені пофесійні ілюзіоністи, які створюють умових для того, щоб їх власникам було легше пити нашу кров. Ми залежимо від цілої купи різних умов, які по своїй суті є лише декораціями, що за ними ми знаходимо лиш обдерті стіни нашого убогого театру. Хоча соціум то є результат споріднення в першу чергу душ, а вже потім свідомостей, як аналітичної складової, що обслуговує цю спорідненість.
Це гра, ми називаємо її “життя”.
Даваймо дивитись на нас такими, якими ми є. А є ми образом і подобієм нашого Творця. По іншому бути не може так само, як і 2*2 не може дорівнювати ні більше і не менше ніж 2*2. Мабуть, є і ті, що можуть вирахувати звідси не 4, а щось інше. Я теж міг би, але зробити це без додаткових умов неможливо. Ці додаткові умови будуть грою, і якщо ви не погодитесь на ці умови то гри не буде. Все наше життя по суті теж є аналогом даного математичного виразу.