Віртуальне НЛО

Написав Yura Ivanochko | 05 квітня 2011

Треба, мабуть, було писати щоденник... цікаві перетворення можуть відбуваютись із людиною, яка намагається вирвати себе із гущі того, що давно її вже затягнуло.
По собі скажу для тих, хто  не уявляє свього життя без соціальних мереж чи іншого віртуальноподібного, що життя того, хто його покинув подібне дереву, якому обстригли певні гілки, всі поживні речовини, які раніше їх живили, відразу перенаправляються на інші, відбуваєтья, ніби, переструктуризація свідомості.
Не можу сказати, що соціальні мережі це абсолютне зло, але як інструмент вони ще не докінця сформовані. Із відчуттям деякого занепокоєння можу сказати, що ситуація насправді дещо інша... імунна система нашої духовної складової для роботи із таким інструментом потребує грунтовного доопрацювання.

В дійсності покинути Контакт виявилось набагато простіше ніж це представлялось. Скажімо, зміна номеру телефону інколи ствоюрє більші незручності.
Чомусь всім, хто дізнавався, що я із початком Великого посту покинув Контакт цікавило навіщо я так зробив? Із усіх хто говорив "Я покидаю Контакт" я не знаю нікого, хто б це в дійсності зробив. Я не знаю чому, можливо хотів перевірити чи це справді так важко. Я розглядав це явище з іншої точки зору, як не парадоксально, але будучи сам одним із них, мені було цікаво, що заставляє людей майже круглодобово жити у віртуальному світі. Ще я намагався звільнити собі для себе часу. Я не відповів мабуть на поставлені перед собою питання так, як це хотіли би почути всі, але епер я знаю чого мені не вистачає.
Мені не вистачає спілкування з людьми, відчуваються певні обмеження щодо можливостей інформаційного обміну що у свою чергу не дає можливості в посній мірі реалізовувати ідеї розвитку того середовища у якому живу. До речі, відійду від теми, роблю це для себе, і не поділяю думки тих, що вважають громадську роботу на благодійних засадах дебілізмом. Наше суспільство відносно бідне і не завжди може собі дозволити купувати розкішне суспільне життя, тому воно повинно вміти створювати власноручно те за що не може заплатити, або вступити місце більш сильному.
У реальному житті у нас не завжди є мождивість збиратись разом ось так, як тут у віртуальному світі. А ще ми чомусь не помічаємо в реальному житті тих із ким постійно спілкуємось тут.
Я звик спілкуватись з усіма і усюди, проте вирішив перевірити деякі свої уявлення із цього приводу і "перестав помічати" в реалі декого із тих, з ким так часто спілкувався у віртуальному світі. Нічого страшного не відбулось, мені навіть здалось, що вони самі мене не помічають.
Ще трохи і до правил хорошого тону буде занесено можливість не спілкуватись в реалі зовсім. А навіщо спілкуватись про те, що й так ясно?