Що то за правда
Та щира й не дуже?
Застрягла назавжди
В бездонній калюжі.
Коли вже осяде
Вона щоб вгледіти
Чиї то поради
І чиї ми діти?
Ти рвешся у владу
По трупах ідучи,
Чи лишився позаду
У злиднях живучи?
Хтось ненавидить вірші
Що їх ти читаєш
Але це не найгірше
І ти про це знаєш
Бо це все не так!
А як? Ти питаєш
Хіба ти дурак?
Хіба сам не знаєш?
А тим часом провини
Вп'ялись в твою силу
Хто ти людино
Де твої крила?

Ти не віриш у власну
Красу креативу свого
І слідкуєш, як гасне
Могутність ілюзій його

Ти із долею граєш
У мегатонах сірої муті
Між рядками ховаєш
Проблески власної суті