Сни рябої Кобили, або Дурні Казки

...ало, Юра, як тебе звати? Або цирк на дроті

Все ж таки весна прийшла, і дехто навіть думає, що то дуже добре. Той дехто це я. Думається так принаймі доти, доки не залізеш у якесь болото, а оскільки тут його на всіх вистачить, то не завжди є час помічати всі переваги цієї пори року.

А ще є Собака.ру у якої лапи сорок послідного розміру. Сей пес дуже пунктуально слідкує аби цинічно занести себе в чорний список персон нонграта, за якими деколи літають тапочки. А ще є і такі, що дзвонять інкогніто на мобільний і піднімають настрій запитаннями, які не дають можливості не помічати весну.

Весна забирає в людей якусь частину розуму, бо і справді нащо її цієї частини. Жаль лише часу, який витрачається на тих, у яких це була остання частина.

Весело воно все це і забавно. Дізнатись би ще навіщо?

Коментарі (1)

Пригоди Квадрата Гіпотенузи, або Геометрія маразму

Жив собі Квадрат Гіпотенузи, який, доки все сходилось, завжди дорівнював сумі Квадратів Катетів. Якось Гіпотенуза вирішила скочити в гречку з Тупим Кутом. І поки вона собі насолоджувалась грішним життям, то її Квадрат оцінив ситуацію і теж почав жити по власних твердопереконаних аксіомах. Була в нього мрія потрапити до Бермудського трикутника, бо по його уявленнях то - найкрутіший трикутник із усіх існуючих.
Покинув він межі своєї прямокутно-трикурної реальності в точці А і пішов-пошкандибав в іншу площину до точки Б. Ішов він просторами геометрії через гори Паралелепіпедів і ліси  Котангенсів аж дійшов до Таблиці Піфагора. Ішов по ній так довго, що почав задумуватись над варіантами прорахунку її площі, аби щоб хоч якось оцінити своє місце розташування, але так, як в його теоремі ця формула розрахунку була недосяжною для простих смертних, як він, то доводилось іти так навпростець без компаса і підручних засобів картографії. В таких хороших умовах зайшов Квадрат Гіпотенузи в ліс Помилок і заблукав на його просторах Роздумів.

Детальніше... Додати коментар

Сон рябої кобили

Жила собі Куля від австрійського карабіна в голові у діда Федора. Ну жила собі тай ціхонько, вона ж не блондінка. І всьо би було нічо так, якби діда кожного ранку та голова не боліла з перепою. У такі моменти дєд любив побазарити з Кулею на інтимні теми, і деколи навіть добазарювався. При цих розмовах навіть Білка по стойці струко в армійському режимі стояла в черзі за дверима. Ніяк дєд не міг лише Орла построїти, тіко його не ловив, той ніяк не визнава над собою дідової влади.
Сюжет цієї історії при таких розкладах трохи прихворів і пішов до дохторя Штефана на лікарняний, тому його далі не буде…

Додати коментар

Летіли два крокодили :)

Було то тоді, коли всі не знали з якої вони серії, десь в той час, коли всюди було стільки маразму, що ніхто не розумів чи він заснув чи проснувся. І завівся в той час Бардак, який в таких умовах почувався, не гірше любого пирога в маслі. Цей Бардак жив-поживав і тішився тим, що все так нормально в нього складалось. Але складалось воно тому, що все складалось не так, як треба з точки зору життя в нормальному світі. Інколи воно складалось просто, інколи в гармошку, а деколи рокладалось, розпливалось по підлозі, потім випаровувалось, і вдаючи із себе дощ падало всім на голову. Одним словом все було чік-пік. Всіх хто казав, що воно не нормально їм затикали писок так, як уміли, а якщо не вміли то затикали вуха тим хто це слухав і все було ніби добре.

Детальніше... Коментарі (2)

Пригоди крутого неба :-)

Жило собі круте Небо, і не було в Неба нічого, бо воно було таке круте, що могло собі це дозволити.
Але якось воно подумало, що так довго без нічого то теж не дуже круто і трохи не здорово, а тому вирішило забадяжити собі круті хмари, такі як у Карпатах, щоб на день було по штири погоди.
Подзвонило Небо до старого мольфара вуйка Онуфрія, тай каже:
-    Вуйку Онуфрію, ти такий крутий мольфар, давай забадяж мені такі круті хмари, як в Карпатах. Я за то буду тобі любу погоду під заказ малювати при перші потребі.
Вуйко Онуфрій був гуцулом, ще тим. Він австріякам тумана пускав в очі, уже в той час, як їх баби ще дівками були, а тому досвіду ведення переговорів із всякими крутими мав більше ніж треба. Пошкрібавсі він у тово,  про, що у казках не прийнято писати, помружився на круте Небо і так каже:
-    Я так поняв ти то саме круте Небо, на якому ніц нема, але такі круті хмари, як у Карпатах то дуже дороге удовольствіє.
-    Та, вуйку Онуфрію, я вам заплачу кілько треба, в мене онде, що хочте є.

Детальніше... Додати коментар

Більше статей...