Весела не казка про Котигорошка

Жила собі Матриця, сама в собі значить жила, трохи чмихала, трохи глючила, а коли в неї не получалось, то виходила із себе, і від такого дивакуватого життя в неї самої іноді було дежавю.
Хоча Матриця  всіх мала, проте була дуже самотня. У неї було все, і навіть то, що ще ніхто не придумав, були всі національні герої, але Котигорошко був окремо від усіх.
За такими веселими розкладами мало кому могло прийти в голову що буде завтра. Навіть Котигорошко не знав чи  він жив, але про то що був якось  здогадувався.
Якось глюкнула Матриця і получилось так, що Жив собі Котигорошко і мав він Змія Горинича, якому постійно снилось "Котигорошко Hаvе you"...Всі хто був здоровий і міг ходити, ходили на морозі від цього паранормального явища, а всі решту просто так втикали, навіть сам Змій інколи зависав на умняку у позі лотоса, щиро стимулюючи власне бажання роздуплити смисл цього ребуса. Однак Матриця його так мала, що в нього від цих затій хіба що винкало трьохволнове головокружіння.
Недоганяв цього прикола й Котигорошко і щоб Змій не з'їхав з катушок понарозказував йому цілу купу різних байок. Довго він значить втикав на свого медитуючого Змія і в його голові виникло цілком закономірне запитання: "Що таке дракон?", але так, як задавати його було особливо то й нікому, це питання постійно залишилось відкритим і разом з глистами та ще всякою нечистю гризло Котигорошка із середини.  
Все було би так-сяк пів біди, одначе прийшла люта зима і як писав у своєму щоденнику Горинич: „Ще зовсім недавно покриту хатами, деревами і різними зеленїми бур'янами землю замело якоюсь білою херньою, від якої всім хто мав ноги то змерзав у них”. Так як матриця в той час була не в гуморі, то ніхто не знав що то було насправді одначе принаймі до таких висновків дійшов Змій.  Котигорошко зрозумів, що якщо до цього він ще якось заставляв думати Горинича, що той - худоба, яка повинна пасти, то зараз бити по морді уже немає абсолютно ніякого смислу.
Дожились до того, що Змій заточив геть увесь провіант, усіх псів, котів, потім згриз весь паркан попри хату і  навіть Котигорошкову булаву.
Будучи національним героєм Котигорошко не міг терпіти ці неудобства, тай десь там в душі він уже давно догадувався що є Обраним, а тому вирішив піти до того глюка, що так прикальнувся із його казки, аби вчинити над ним акт Великого правосуддя, або просто хоча би надавати по рогам.

Подзвонив бігом до коваля щоб той викував швиденько йому три залізні рублі і почав збиратися в дорогу. Справа в тому, що робота по підробці трьох рублів коштувала один рубель а булава - два.
Ну значить розрахувався він із Ковалем, приніс ту булаву додому, а змій і дивиться на неї голодними очима. Пояснив Котигорошко популярно йому політику партії, хапнув булаву сів на шию, і почав махати ногами, а потім згадав що хотів, тикнув Змію у писок компас і сказав летіти лісом-полем у той сутич, де плодяться глюки.
Летять вони день, другий, тиждень, а сутича все нема й нема. Сіли вони в лісі щоб відпочити, і поки Котигорошко відпочивав Змій обгризаючи кору з дерев відразу трьома головами придумував відмазку як би то зашаритись ще хоча б на два дні. Але раптом вдавився, якимось сучком, закашлявся і упав з дуба своїми башками прямо на щось дуже нагло непонятне. Виявилось, що то було дно. Коротче впав він на дно і розчарувався у всьому так, що аж стало то всьо йому паралельно. Як не просив Котигорошко, а пдрпендикулярна політика чомусь втратила для Змія смисл. Проте навіть після того, як Змій послав його на три добре знайомі всім букви Котигорошко не забив на нього, а взяв за хвіст тай потягнув лісом-полем. Тягнув день, два аж тут дивитьсю, а перед ними стоїть дупло з крилами і танцює балєт. Пошкрібався Котигорошко в потилицю поняв, що тут по чім тай каже:
- Дупло, Дупло, повернись до лісу задом, а до мене передом".
А Дупло відповідає:
- А до дракона як?
Дав Котигорошко булавою пару раз по тім дуплі, щоб не задавало багато запитань, поселив у нім Змія, а сам пішов шукати пригод.
Через тиждень Змій вийшов із депресивного стану і відчув, що його щось турбує. Не встиг він обізватись, як йому хтось задав запитання:
- Ти хто?
- Я... а що?
- Та нічо просто цікаво в кого появились проблеми.
- Не знаю хто ви, але думаю, що стільки не заробляєте, аби задавати подібні запитання.
- Ну ти і гониш собі триголове фігзнаєщо. Значить ми Пригоди, шаримось від Котигорошка, а Проблеми он там, і йдуть вони сюди.
Виглянув Змій на двір і так забув, хто він, що аж застив. Прямо перед ним стояв Глюк і глючив все навколо так, що із дерев аж пір'я летіло, яке він потім збирав і тикав собі в попу. Горинич швидко сообразив, що по чім, скликав термінову нараду і дві голови добазарились із третьою про те, що вона буде резервною, стукнули нею об стіну і вирубали. Підходить Глюк, заглядає в дупло тай каже:
- Що ти робиш?
- Не знаю, я не я... у мене тово... я більше не буду...
- Та ладно, давай я тобі допоможу.
Взяв тай повирубував усі голови.
Прийшов Змій до тями через пару днів від того хтось натхненно кремсав його по писку, і коли утворив свої очі то увидів сильно розгніваного Котигорошка, непритомного Глюка і ще якісь дві непонятні тварі. Зупинив він Котигорошка і питає:
- Не бий, може давай я тобі пісеньку заспіваю хором?
А Котигорошко почувши голос Горинича вхопився за пузо і давай шкіритись, а коли йому перейшло каже:
- Давай співай!
І тут Горинич після третьої ноти догнав, що в нього лише одна голова.
Заболіла щось Котигорошка від цього всього і він пішов у аптеку за анальгіном.
А тим часом Горинич почав приводити до тями глюка, якому Котигорошко повибивав усі зуби в писку і повисмикував все пір’я із попи. Одним словом – паніка на всю Європу
поки повернувся то прийшов до тями Глюк. Питають його що сталось і з Гориничем
…з цього місця стався ще один глюк в матриці, який спричини меморі ерор цифрового носія, на якому знаходилось продовження цєї безмежно цікавої і афігенно веселої казки. А оскільки її автор лінивий, як пес, що видно по численній кількості орфографічних помилок, які він лінувався виправляти,  то кому цікаво, що будо далі звертайтесь.